Чат-конференція з Олегом Тягнибоком (2 червня 2012)

Доброго дня, шановні читачі чат-конференції мережі «ВКурсі». Дякую за запрошення взяти участь у спілкуванні з вами.
Перепрошую, що не зможу оперативно відповідати, бо перебуваю в дорозі. Сподіваюся, що хоч і коротко, зможу відповісти на ваші запитання.

Тепер по суті Вашого запитання, Святославе. Упевнений, що у наступній Верховній Раді з`явиться фракція націоналістів. Більше того, вважаю: з огляду на динаміку підтримки виборцями «Свободи», зі значним запасом подолає п`ятивідсотковий бар`єр і список «Свободи», і чимала кількість депутатів-мажоритарників від націоналістичної сили здобудуть місця у наступному парламенті. А щодо кількості, то, як кажуть, «курчат по осені рахують», адже важливо не тільки отримати підтримку виборців, а й захистити результат під час підрахунку голосів.
Також переконаний, що депутати-мажоритарники здобудуть перемогу не лише на Заході, а і в Центрі й навіть на Лівобережжі України. «Свобода» є ідеологічною політичною силою, тому поява націоналістичної фракції у майбутньому парламенті призведе до актуалізації ідеологічних питань. Ми вже маємо перелік першочергових законодавчих ініціатив, які внесемо на розгляд ВР, і які, сподіваємося, підтримають наші колеги з нинішньої опозиції, а в наступній Верховній Раді, вірю, вже з парламентської більшості. Напевно обіцяю одне: «тушок», зрадників і колаборантів у нашій фракції не буде, і ми нікому не дозволимо в стінах Верховної Ради України паплюжити національну честь і гідність українців, ображати пам'ять наших батьків. Вірю, що в наступному парламенті вдасться створити проукраїнську більшість.

Дякую, Ігоре. Я не балотувався не лише на виборах міського голови Львова, а, якщо пригадуєте, не висував свою кандидатуру і на посаду голови Львівської облради. Бо моє завдання як голови партії – вести націоналістичну політичну силу до здійснення її стратегічних цілей. Як головний партійний менеджер, я маю домагатися розбудови організації між виборами і забезпечення партією результату на виборах.
Звісно, перебування лідера партії на адміністративній посаді, зокрема у кріслі міського голови, зменшило би можливості керувати партією. Вважаю, обрана нами стратегія правильна, адже після останніх виборів у нас з`явилися нові впізнавані обличчя – голови трьох обласних рад, міський голова Тернополя, секретарі міськрад Львова та Івано-Франківська. Насамкінець нагадаю вам фразу вождя ОУН Євгена Коновальця: «Шлях до Львова веде через Київ».

Дякую за запитання, пане Михайле.
Після, як ви зауважили, «фантастичного» результату, що показала «Свобода» на виборах до Тернопільської обласної ради, наша націоналістична сила повторила цей результат в ході місцевих виборів на Галичині, а також сформувала фракції націоналістів у кожній третій облраді в Україні, в тому числі фракції націоналістів з`явилися і на Лівобережжі України. Приємно, що в Тернополі нам вдалося зберегти довіру виборців, і після високого результату 2009 року ми підтвердили наші позиції на виборах до міськради 2010 року, до того ж, здобули абсолютну перемогу за «мажоритаркою». Причинами такого успіху «Свободи» вважаємо, перед усім, підтримку наших ключових позицій, заявлених у «Програмі захисту українців», і віру виборців у те, що свободівці не зрадять, не «стушкуються», не змінять переконань. Минуло два роки, і я з гордістю можу сказати – жодної «тушки» в лавах «Свободи» немає.
В основі наших регіональних програм було посилення народовладдя в усіх його формах. Ми обіцяли проводити громадські слухання, ухвалювати рішення органів влади з урахуванням думки громад, місцеві референдуми тощо. Зробили публічними формування порядку денного й роботу сесій (зокрема, у кабінетах наших чиновників з`явилися відеокамери). Хоча ми усвідомлюємо – інституційно місцеве самоврядування в Україні дуже слабке, і без докорінних змін на загальнодержавному рівні «раю в окремо взятому регіоні» не побудуєш. У цьому нас підтримують наші виборці.
А про конкретні результати діяльності наших фракцій та керівників місцевих органів самоврядування ви можете детально ознайомитися на свободівському сайті.
Наші фракції однаково діють в усіх регіонах України. Інше питання – там, де маємо більшість, ми можемо реалізувати наші програмові засади. Там, де ми у меншості, можемо лише жорстко відстоювати наші позиції, перебуваючи в опозиції. А те, що діяльність «Свободи» є ефективною не лише на заході Україні, може засвідчити робота на Полтавщині нашого Ковалівського сільського голови Юрія Бублика, який не тільки на виборах здобув хороший результат і сформував свободівську більшість у сільраді, а й за два роки після виборів зберігає надзвичайно високу підтримку місцевої громади.

Дякую за запитання.
Діяльність кожної партії коштує по-різному. Ми як ідеологічна політична сила існуємо, використовуючи мінімальні ресурси. До речі, свій фінансовий звіт щороку публікуємо на нашому офіційному сайті. Як ідеологічна партія, не використовуємо послуг найманих «прапороносців», агітаторів, штабних працівників. Так само, на відміну від «партій телевізійної трубки», не маємо потреби вкладати мільйони у «телерозкрутку». А позаяк не є і «партією газової труби» – то ніколи і не мали такої можливості. Більшість членів «Свободи» працюють на громадських засадах, тому ми практично не утримуємо штатних працівників ні в наших регіональних офісах, ні у центральному штабі. Щодо моєї особистої зарплати, то вона складає 15 тис. грн./міс., моя трудова лежить у ВО «Свобода», декларацію про доходи за минулий рік я оприлюднив (http://www.svoboda.org.ua/dokumenty/inshi/029950/).
Так, дійсно, партію підтримують представники дрібного і середнього бізнесу. Зауважу: усі наші меценати є членами партії та входять до її Економічної ради. Представники Економічної ради – наші підприємці-партійці – не чекають і не просять преференцій у бізнесі. Та і як можна отримати якісь «преференції», перебуваючи у жорсткій опозиції до влади! Вони воліють розбудувати в державі справедливі «правила гри», зокрема в економічній сфері. Як ви розумієте, жодному з наших підприємців після вступу до «Свободи» не вдалося стрімко розбагатіти, а ось факти «наїздів» на наших підприємців з боку перевіряльних, силових, адміністративних та інших структур – звичне явище.

1. Регламент, який не підтримала фракція «Свободи» у міській раді, надавав міському голові («вічному комсомольцеві», який тривалий час намагався утискати діяльність «Свободи» у Чернівцях) майже необмежені повноваження, чотири пункти регламенту суперечили чинному законодавству (Микола Федорук відмовився їх доопрацювати).
2. Ухвалювати будь-який документ, положення якого порушують Закон, ми ніколи не будемо. Виключень немає ні для наших партійців, ні, тим більше, для наших опонентів.
3. «Свобода» є самостійною політичною силою, і нікому підігравати не збирається. Сподіваюся, що, проаналізувавши 20-річну історію нашої партії, будь-яка людина побачить – плітки щодо співпраці з антиукраїнськими силами є безпідставними.
4. У Чернівцях, якщо пам'ять не зраджує, міського голову «відставили» «регіонали» та «тушки» з НУ, БЮТ і «Фронту Змін». До чого тут «Свобода»?
5. Не за очки ми боремось. Наші прихильники не підтримували діяльність колишнього Чернівецького голови так само, як і нині не підтримують діяльність «регіональної» влади. Ми підзвітні, у першу чергу, нашим партійцям та прихильникам.
Якщо нині підтримка «Свободи» у Чернівцях зросла, це свідчить про правильність наших дій.

Дякую, пане Анатолію. Якщо у вас є пропозиції щодо діяльності нашої організації, Ви можете надіслати їх на партійну скриньку (vo@svoboda.org.ua), або на скриньку прес-служби (presa@svoboda.org.ua). Обов`язково з ними ознайомимось.

Дякую, пане Вадиме.
У «Свободі» «кнопкодавів» немає. Інцидент, про який Ви, напевне, говорите, ми серйозно проаналізували і зробили жорсткі висновки (http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/030217/).

Пане Михайле, на жаль, змушений дати стандартну відповідь: лише партія вирішує, як у певних умовах діяти; ніхто, в тому числі голова партії, не має права керуватися власними забаганками. Переконаний, що лідер будь-якої партії повинен іти на чолі свого виборчого списку. Я саме так і зроблю – не буду балотуватися за «мажоритаркою». Жодних варіантів із «запасними аеродромами» навіть не розглядаю.

Дякую, Ярославе.
Я переконаний, що в будь-якому суспільстві незалежні медія, опозиція і громада у різноманітних формах її самоорганізації (громадські організації, неформальні об`єднання, будинкові комітети тощо) є тими чинниками, які перешкоджають владі зловживати своїми можливостями і узурпувати повноваження. Зрозуміло, що є взаємно згубною війна між опозицією і ЗМІ, бо влада тільки того і чекає, аби роз`єднати медія, громаду і опозицію та поодинці їх знищити. Щодо ситуації у Франківську: «Свобода» стандартно реагує на всі випадки публікації про нас інформації, яка не відповідає дійсності. Наша прес-служба в такому разі звертається до відповідного видання з вимогою спростування, а в разі незгоди Юридичне управління ВО «Свобода» змушене вдаватися до судового захисту нашої честі і гідності. Якщо Ви прочитаєте у франківських ЗМІ той матеріал, що викликав такий резонанс, то самі переконаєтеся у його тенденційності, на що і звернула увагу наша прес-служба. А зараз комусь дуже хочеться показати, що на Франківщині між «Свободою» і ЗМІ точаться ледве не бойові дії. Але ми розуміємо, де сидять замовники і кому це вигідно. Впевнені, що ні свободівці, ні чесні журналісти на Франківщині не піддадуться на цю провокацію. А міф про наші «тоталітаристські тенденції» явно випереджає реальну ситуацію – ми ж іще навіть не при владі! :) А якщо серйозно, насправді ми є класична ідеологічна націоналістична партія.

Дякую.
Ми 20 років займаємося політикою, що ґрунтується на безпосередніх, прямих зв’язках із виборцями. Тому і люди до нас ідуть.
Наша «Програма захисту українців» формувалася, без зайвого пафосу, простими людьми, як-от у Чернівцях. А згодом можливість її виконання серйозно аналізували відомі експерти. І тому завдань, які неможливо виконати, у нашій програмі, запевняю, немає (VI. Історична справедливість. Тяглість державотворення та подолання наслідків окупації
8. Вимагати від Москви офіційного визнання, вибачення та компенсації за геноцид українців. Добитися від Росії повернення заощаджень громадян України (83 млрд.крб. станом на 1991р). Наполягати на передачі Україні належної їй частки Алмазного фонду, золотих та валютних запасів, закордонного майна колишнього СССР. www.svoboda.org.ua/pro_partiyu/prohrama/). Більше того, ті речі, про які донедавна говорила тільки «Свобода» і які здавалися багатьом фантастичними, сьогодні є загальновизнаними, наприклад необхідність люстрації, з чим тепер згодні усі опозиційні сили, або запровадження біометричних паспортів, за що нас ледь не зняли з попередніх парламентських виборів. Будь-якої мети можна досягти, якщо наполегливо йти до неї. Щодо повернення золотовалютних запасів, це питання може стати одним із аргументів у відносинах із нашим північним сусідом: поки що проблему не розв’язано, тому Україна має постійно актуалізувати цю тему і досягати позитивного результату. Але це в жодному разі не «золото Полуботка». Звісно, слід виходити з умов реальної політики, але стратегічно ми повинні ставити великі цілі та послідовно йти до їх реалізації, бо наша мета – Велика Україна, а не косметичний ремонт «української радянської капіталістичної республіки».

Пане Юрію, ми у КОДі – не прохачі. Є домовленість, що попередніх результатів перемовин ми не обговорюємо, але «Свобода» собі ставить на меті мати депутата-націоналіста з кожної без винятку області України. Тому плануємо, що наші депутати балотуватимуться не лише на Поділлі, Львівщині чи Тернопіллі, а і на Луганщині, Дніпропетровщині, у Харківщині, навіть у Криму. Ми налаштовані на конструктивний діалог у цьому питанні з нашими партнерами.

Наші ідеологічні засади окреслено у «Програмі захисту українців», з якою ви можете ознайомитися тут: www.svoboda.org.ua/pro_partiyu/prohrama/, а вся діяльність наших побратимів висвітлюється на офіційному сайті «Свободи», і можу вас запевнити: кожний матеріал, розміщений на свободівському сайті, відповідає нашим програмовим засадам.

Дякую.
1.Це революція любові :)
Якщо серйозно, соціально-національна революція – це докорінні зміни державного устрою, економічної формації та політичного життя в державі, які призведуть до побудови Великої України на засадах соціальної, національної і соціальної справедливості.
2. Про зрадників. Є давня східна мудрість: «Зустрівши змію і зрадника, спершу вбий зрадника».
Категорично не сприймаю брехні.
3. До відома: Сергій Рудик – член ВО «Свобода».

Дякую, Ігорю.
Режим Януковича будує поліційну державу і всіх свідомих українців заносить до списку «небезпечних злочинців». «Свобода» постійно надає юридичну, політичну та іншу підтримку новітнім політв’язням. А про тероризм – ну що ж, «яка держава – такий і тероризм», «Який президент – такі і паради»…

1. «УДАР» відмовився увійти до КОДу. Тому і згадок не було.
2. Про феномен будь-якої політичної партії можна вести мову принаймні після кілька років її активної діяльності. Бо в Україні в політиці діють «ринкові» принципи – досить легко, маючи потрібні фінанси, «розкрутити» політичний бренд, і надзвичайно важко втримати планку протягом певного часу. Про феномен «УДАРу» можна буде говорити після парламентських виборів, уже під час першої сесії наступного скликання.

Зараз стосунків із Ющенком немає жодних. Роки його президентства розцінюємо як роки втрачених можливостей.

Виборці – не кріпаки, їхні голоси нікому не належать. Тому «Свобода» ні в кого не «забиратиме» голоси, а отримає голоси тих, хто підтримує наші принципи і дії. До того ж, я впевнений у подоланні «Свободою» п`ятивідсоткового бар`єра. А щодо «тушонки» – наступна Верховна Рада все розставить по своїх місцях, і дуже важливо, аби в новому парламенті не з`явилася вже третя хвиля «тушок», які прийдуть під опозиційними гаслами, а вже в стінах ВР забезпечать Януковичу «довічне царювання».

Наше ставлення до олігархів – украй негативне. Здобувши владу, ми повернемо вкрадену власність народові, створимо таку податкову систему, за якої великий бізнес платитиме великі податки, а малий – малі. Нам не потрібна країна кількох олігархів і решти злиднів – нам потрібна країна мільйонів представників середнього класу, яких має бути не менше 60% населення держави.

Дякую друже, наступного разу за нагоди обов’язково відвідаю «Літкафе». Дякую за підтримку.

Моральним авторитетом для мене є Степан Бандера. Українець ХХІ ст. – це представник великої європейської нації і найбільшої за площею країни: він волелюбний, гордий, незалежний.

Ми обстоюємо розуміння нації як кровно-духовної спільноти «і мертвих, і живих, і ненароджених». Вважаємо, українці як титульна нація здатні забезпечити інтереси національних меншин та зберегти їхнє право на ідентичність. Мені як українському націоналістові приємно, скажімо, бачити представника іншої нації, який не цурається своєї рідної мови і культури, але при цьому є законослухняним і патріотичним громадянином України.

Ми переконані, що Україна має бути суб’єктом, а не об’єктом світової політики. Для цього є всі підстави: історія нашої нації, найбільша на мапі Європи територія і важливе геополітичне розташування.
Очевидно, що ми маємо бути творцями нових геополітичних об`єднань, зокрема, «Свобода» обстоює ідею формування Балто-Чорноморської геополітичної осі:
(VII. Зовнішня політика і оборона. Європейський україноцентризм та сильна держава
4. Спрямувати зовнішньополітичні зусилля на побудову тісної політичної та економічної співдружності з природними союзниками — країнами Балто-Чорноморської геополітичної осі (Швеція, Норвегія, Фінляндія, Литва, Латвія, Естонія, Польща, Болгарія, в перспективі – Білорусь тощо). Ініціювати взаємовигідні угоди між цими державами та Україною в усіх стратегічно важливих галузях: торгівлі та митній політиці, енергетичній безпеці та транзиті, обороні тощо) (http://www.svoboda.org.ua/pro_partiyu/prohrama/).
Ми безумовно є європейською нацією, тому «Свобода» виступає за те, аби зближувати Україну з іншими європейськими державами, але при цьому зберігати власну національну ідентичність та державний суверенітет. Ми – за Європу вільних націй. До того ж, нагадаю, «Свобода» є членом Альянсу європейських національних рухів.

Товариство, перепрошую, що не міг дати детальні відповіді на ваші запитання з причини, вказаної на початку. Дякую за спілкування. Бажаю всім нам, українцям, перемог!